Що сталося

25 червня о 18:30 в Нью-Йорку в Гарвардському клубі відбудеться захід. Його анонсував президент Київської школи економіки Тимофій Милованов. 

«Буде фільтраційна зона, вечеря в стилі бомбосховища та занурення в досвід війни та військових злочинів», – написав 10 червня Милованов. 

Зокрема, меню складатиметься з черствого хліба, солі, очищеної води та супу з банки. 

Онлайн на захід мали завітати перша леді Олена Зеленська та пані посол України в США Оксана Маркарова. 

Інші деталі не уточнили, але пообіцяли, що всі гроші з вечері підуть на відновлення медзакладів та шкіл в околицях Києва. 

За словами Милованова, дизайн події робить артагенція, «професійні люди, які є спеціалістами в створенні досвіду травматичних і трагічних подій».

Хто і чому проти 

Реакцією на анонс стали критичні коментарі у соцмережах. 

«А гостям будуть зав’язувати руки, як у Бучі? А конкурс «згвалтуй жінку з сусіднього столика» буде?» – зреагувала журналістка Тетяна Гонченко.

«Вважаю такай формат неетичним. Це знецінює біль українців, які пережили та переживають цей страшний досвід. Це не допоможе запрошеним співчувати цей біль, але перетворить трагедію, що відбувається в Україні, на шоу. З відповідним викривленим сприйняттям», – написав гендиректор ВДНГ Євген Мушкін. 

«Я дуже сподіваюся, що це «дійство» зупинено. Я не розумію, як можна було дійти до прийнятності цього. Бо це неетично, війна – це не про банку з помідорами, якою влучили в безпілотник, війна – це вимушено розірвані родини, знищені цілі міста, насильницька депортація, катування, гибель дорослих і дітей, щоденні втрати дивовижних людей, стертя ідентичності, сексуальне насильство – це не атракціон, бо все відбувається навіть не колись/десь/неясно з ким, а тут і зараз, з нами. Як можна цього не розуміти?», – написала письменниця та адвокатка Лариса Денисенко, яка зараз працює зокрема з потерпілими від секснасилля від окупантів в Україні. 

«Який жах. Згвалтування теж будуть? Чи просто роздягнуть для обшуку. Як так сокирно можна працювати? Дикість абсолютна. Це ще й освічені люди організовують. Шок!» – зреагувала продюсерка Film.ua Наталка Якимович.

«А в меню буде «стейк а-ля Буча»? А напої будуть у порціях «Маріупольський ковток»?», – пише Андрій Андрушків із «Центру спільних дій». 

І додає: «Дуже шкода, що ви, Тимофію, і спільнота Kyiv School of Economics дозволяєте собі таку мерзенну комунікацію».

Журналіст-розслідувач Данило Мокрик зреагував: «Це не надає іноземцям досвід війни. Але це точно знецінює страждання українців. Це – як квест-кімната «Аушвіц», парк атракціонів «Голокост» або тематичний ресторан «Вечеря у Сребреніці». За цим стоять страждання мільйонів людей, це – не тема для хардкор-паті».

Хто і чому за 

Натомість Тимофій Милованов апелює до коментарів «англомовного твіттера»: «Подивіться коментарі на моєму англомовному твіттері – там вважають таке прийнятним».

«Можливо, це в Україні не розуміють стандарти і культури Нью-Йорку? Може таке бути?» – питає Милованов.

Є також і такі, хоча на загал серед коментаторів таких абсолютна меншість, які підтримують подію. 

«Ті, хто критикують етичність цього проєкту, нехай почитають американські новини, де поряд таке: «4-річний хлопчик перетнув кордон із Сирією. Його сестру і маму вбило вибухом. Він в руках тримав і не кидав валізу, де була одежа мами і сестри». І тут же інша новина: «Я повезла дитину в Діснейленд і ми були в страшному стресі від всього того, що нам довелось пережить, всі ці черги, спека». У США репортажі з війни переривалися веселою рекламою. Людям у США потрібна ця травматизація», – пише Наташа Мюллер. 

«Сучасне мистецтво спрямоване на переживання досвіду, а не демонстрацію і не на розваги. Аудіовізуальні образи, занурення, можливість торкнутися досвіду іншої людини – ось що цінно. Я лише застерігаю, щоб був збережений баланс емоцій. Бо занадто чутлива людина з’їсть шматок того хліба, послухає сирену, і замість того, щоб дати гроші, отримає справжній ПТСР, як у багатьох із нас, і впаде в ступор. І те, до чого ми звикли в Україні, на жаль, може виявитись справжнім шоком для американців. А в цілому у перформанса є мета. Я вже отримав відгук, як це круто, від поведінкової економістки. Мета благородна. Люди, які пережили жахіття війни, туди не потраплять. Тому так, це етично», – написав професор КШЕ Володимир Вахітов. 

А можна привернути увагу по-іншому? 

Можна це робити без «розважального компонента», пояснює Лариса Денисенко.

«Не можете без розважального компонента? Перекладіть і вмикайте перехоплення розмов окупантів із родичами. Продавайте картини чи світлини українських майстрів та майстринь. Переклади української поезії. Книжки потрібні для розвитку, а для деградації – штучні фільтраційні табори в час, коли тисячі людей не можуть збагнути, як їм повернутися на батьківщину, не можуть відчути мить не штучної безпеки», – пише правозахисниця.

Ще одну ідею запропонував Володимир Дубина: «Можна ще було захід оформити в стилі 1984 з усякими телевізорами де нонстоп крутили б Скабєєву із субтитрами. І все для розуміння, наскільки тоталітаризм жахливий і що з цим треба шось робить».

Що далі

Команда Тимофія Милованова не відмовилася від проведення вечері. Натомість запросила на дискусію наступного тижня, врахувавши критику ексміністра культури Володимира Бородянського.

За словами Милованова, він приватно зауважив, що підхід до благодійної вечері може бути контраверсійним і навіть неетичним.

«Наша команда з ним не погодилась, але прислуховується до думки. Ми вирішили це обговорити на окремій події – що є етичним, а що ні на благодійних подіях під час війни». 

Милованов продовжує наполягати: «Варто надавати іноземцям досвід війни для того, щоб вони зрозуміли нас. Це можна робити етично. Як саме – обговоримо на події».

І анонсував: якщо ньюйоркська подія вийде гарно, таку ж проведуть в інших містах світу. Почнуть із Лондона та Берліна.  

Ірина Андрейців
редакторка LIGA.Life